?

Log in

No account? Create an account

Доля

Якби народи вміли вчитись на помилках своїх предків, то навряд чи коли небудь вони б опинялись на межі зникнення чи поневолення чи асиміляції. Наш одвічний ворог, "старший брат" не раз і не два намагався заволодіти, переламати, знищити, не просто український народ, а нашу ідентичність, самобутність, нашу відмінність...
А що, якби кожен, роблячи крок на зустріч ворогу, ніс за це персональну відповідальність? Що, якби ми не мали права на помилку? А, що якщо це не припущення, а даність на яку ми намагаємось закрити очі?
Згадайте Катерину Шевченка. Катерина не просто дівчина яка закохалась не в того хлопця і народила від нього дитину... Вона - це тисячі українських жінок, які народили тисячі дітей, які потім склали наш народ! Ми з вами - нащадки Катерини, ми наслідок її вибору... Ми є зараз саме такими і Україна є зараз саме такою бо колись хтось ступив крок не в тому напрямку, посміхнувся не тому хлопцю, взяв до рук плуга, а не меча...
Чи ми справді не здатні вчитись на власних помилках? Не здатні розгледіти ворога, що вже стоїть біля наших домівок, дивиться на нас з екранів телевізорів чи книжкових полиць? На що в такому випадку ми можемо розраховувати? На долю Катерини?

Привет

Я думал здесь уже никто не пишет. Но открыв ленту друзей, всё понял сразу. Ну что ж, мои дорогие - всем мир)
Не забывайте меня, я с вами Н-А-В-С-Е-Г-Д-А!

Ку

Посеред міста стану,
Гупає серце моє.
Радощі душу на поїзд погнав,
Знову у Києві весна
Вулицями гуляє, вулицями гуляє!

Місце мовчання і тиші.

В мовчанні я можу дійти до внутрішнього місця тиші, де в мені мешкає сам Бог. Туди не можуть потрапити люди, які мають стосовно мене якісь очікування чи побажання, - там я справді вільний, там я можу бути собою, там я можу дихати на повні груди.
Саме тут я відчуваю, що є в мені щось не досяжне для галасу світу, для праці, для відповідальності стосовно інших. Відчуття цього внутрішнього місця дає мені у всьому, що я роблю, відчуття простору, свободи і безпеки в Господі..
Тож веселімося, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.

Я ще живий

Свято не свято, кому яка різниця, нормальний собі день, як всі
01
[Spoiler (click to open)]02
03
04

Незаменимых нет, но есть неповторимые.

Дача

Навіть квіти в саду на нашій дачі в націоналістичному забарвленні

Фото6799

Сад

Иногда во время работы в саду я погружаюсь в грёзы на яву, думаю примерно то же происходит с моей племянницей в писочнице когда ею управляют фантазии, вот так и мой садоводческий опыть похож на писочницу, только для взрослых, иногда я воображаю например что сад: это оркестр, растения, цветы - музыканты, а я - дережор, это весьма творческий процесс... и работа никогда не завершается...

image

Некоторые умные мысли

«Доброта - это когда делаешь доброе дело, искренне и бескорыстно, без желания получить что-то взамен. Лично я уже давным-давно забыл, что такое доброта, просто чистая и светлая доброта, в своем первозданном виде. И главное, как она может существовать в этом корыстном мире, полным зависти, ненависти, погони за выгодой и эгоизма.
Конечно, это не новость — в этом мире доброта, обычно, делается с расчетом на выгоду. Не всегда материальную, пусть и не в форме ответной оплаты деньгами и подарками. Часто ждут благодарностей, уважения, признания, а иногда даже прямо требуют вернуть «подаренную» доброту чем-то равноценным. Это всё понятно и ожидаемо. Человек по природе эгоистичен, и в первую очередь заботиться о получении личного удовольствия, такова природа, таковы его инстинкты и глупо обвинять человека в его природе и естестве. Остается нам только ожидать, что наступят такие времена, когда всеобщее воспособление явит миру разительные переломы, кардинально меняющие существование многих людей.

Сьогодні...

Сьогодні вже десятий день літа, а я досі не звик. У мене ще травень.

Profile

Прилелето
vova_forever
vova_forever

Latest Month

January 2017
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner